Андрій Дзюбан, Майстерня Карамелі: “Якщо не будеш рухатись вперед, тебе з’їдять”

Хто: Андрій Дзюбан, львівський ресторатор, власник Майстерні Карамелі

Де: aroma espresso bar на Жилянській, 75

Фото – Ірина Хмара

Андрій Дзюбан – не “фейсбучний” герой. Він не бере участі у рейтингах тих, хто встигає до 25 та 30. Він не вчить, як стати успішним. Дзюбан належить до категорії «роблю’, а не «говорю». За більше ніж десять років у бізнесі він займався різними справами. Про певні розказує, про інші – ні. Зараз один із його найяскравіших і найсмачніших у буквальному сенсі проектів – це Майстерня Карамелі. Відкрита вже у декільках містах України та користується шаленою популярністю. Про те, як відкривати бізнес під час кризи, про втрату грошей, про щастя, про багатство та життєві уроки у нашому інтерв’ю. 
Андрій Дзюбан, Майстерня Карамелі: “Якщо не будеш рухатись вперед, тебе з’їдять”
Андрію, чим ти займався до Майстерні Кармелі? 
Знаєш, я з тих сміливих дітей, які з малечку знають, що будуть директорами (сміється). Одразу після інституту я організував власний бізнес. У Львові кожен випускник університету робив щось пов’язане з комп’ютерами. І у мене також була комп’ютерна фірма та комп’ютерний клуб. Це були 90-ті, збірка комп’ютерів була на піку популярності, але вже у 24 роки мені довелось брати перший великий кредит. Я брав гроші під бізнес-план. І все добре працювало десь півроку. Потім нас пограбували – винесли абсолютно все. Звісно, це підосило морально, але нікуди було діватись, кредит мотивував.
Я думав поїхати на заробітки в Англію, але дівчина, яка організовувала тури, теж виявилась аферисткою. Так я втратив ще трохи грошей. Саме у той момент друг познайомив мене з маркетинговими дослідженнями. Я поїхав до Києва, знайшов компанію, яка займалася дослідженнями за допомогою сенсорних моніторів, та заключив із ними договір. Наша компанія працює і сьогодні. А у ресторанний бізнес я теж потрапив випадково.
По четвергам ми з друзями влаштовували “чоловічий день”. Виявилось, що у ЛЬвові не було гарного місця для такого дійства. Так народилась ідея пабу. Ірландський паб працює уже десять років! Ми маємо великий пул дуже лояльних клієнтів і дуже цим пишаємось.
Розкажи про виникнення Майстерні Карамелі. 
Майстерня виникла, тому що на ринку ресторанного бізнесу стало дуже повільно і нецікаво. Я шукав вільну нішу, в якій можна було би стати першими і кращими. Основу ідеї я побачив у Празі, а потім у деяких містах Польщі: це були магазини карамелі. Але процес виробництва у них був досить сірим та нецікавим. Я ж відразу відчув, як це повинно бути: свято для дітей!
Чому це повинно було запрацювати в Україні?
Інтуіція. Я маю досвід і вчусь на своїх помилках. Для того щоб зрозуміти, чи буде це цікаво, мені не потрібно стояти та рахувати потік клієнтів. Достатньо протягом 15-20 хвилин подивитися на людей, які проходять повз.
У чому суть бізнесу? 
По-перше, ми створили шоу-рум, у якому відвідувачі у реальному часі бачать, як готується продукт з моменту, як цукор висипали до каструлі, та до моменту, як з нього зробили лизак і дали дитині. Весь процес абсолютно відкритий.
По-друге, це дійсно свято. Дітям подобається дивитись, як з карамельної маси виходять цукерки. З нею постійно потрібно щось робити, це дуже тяжко фізично, вона як цемент. З тих карамельє, які приходять до нас працювати, більшість відмовляється через велике фізичне навантаження. Ми не використовуємо ніяких хімічних компонентів, тому процес відбувається дуже швидко. Деякі компанії додають хімічні компоненти і карамель не загущується довший час. Також використовують хімічні та напівхімічні барвники, щоб вона була яскрава. Але моїм дітям один та п’ять років і я не можу ризикувати їхнім здоров’ям.

Чим відрізняються Майстерні у різних містах України?

 

Різниця у людях. Наприклад, одним із важливих елементів Майстерні Карамелі є вітрина. Кожна Майстерня має особливий сюжет. Наші вітрини – витвори мистецтва, у них є об’ємні фігури зі скла. І у Львові прохожі зупиняються та дивляться на картини. У Києві ж люди біжать повз і навіть не повертають голови. Тому я вважаю, що Львів – місто для життя, а Київ – ні.
Дивно, що тобі хочеться спокою. Я думала, що всі бізнесмени прагнуть шаленого ритму. 
Я вважаю, що ми живемо НЕ для того, щоб заробляти гроші. А гроші ми заробляємо не для того, щоб жити. Звичайно, гроші дають відчуття комфорту. Але я ніколи не зустрічав щасливої людини, думки якої були б лише про те, де заробити.
Звісно, коли починаєш життя з нуля, то розумієш, що не маєш право втрачати можливості. Але я не готовий покласти на вівтар бізнесу та грошей своє життя. Наприклад, я не хочу жертвувати ранковою традицією спокійно випити кави, дивлячись навколо, або катанням на байку. Також не хочу постійно ходити у костюмі, тому що цього вимагають правила.
Нині модно бути бізнесменом. 
Я думаю, що кожна людина має самостійно визначити зону комфорту. Можна бути першокласним спеціалістом у вузькій сфері та заробляти більше, ніж маючи якийсь невеликий бізнес. Головне робити те, що подобається.
Що подобається тобі? 
Мені подобається робити людей щасливими та задоволеними. Я радію, що можу нагодувати та напоїти друзів, коли вони приходять у мої заклади. Це дає мені енергію. Сидіння в офісі – це не круто. А до ресторану та Майстерні приходять люди, які посміхаються та радіють. Я чую їхні розмови, бачу радість.
У яких містах ще вікдривається Майстерня Карамелі? 
У Мукачево та Чернівцях. На черзі також Харків та Ужгород. Зараз складний період.
Андрій Дзюбан, Майстерня Карамелі: “Якщо не будеш рухатись вперед, тебе з’їдять”
Чому ти продаєш франшизу, а не відкриваєш всі заклади сам? 
Самостійне відкриття вимагає колосальної енергії. У місті, де відкриваєшся, треба жити. А у Львові мій дім та сім’я. Я не готовий від них їхати кудись на 3-4 місяці, щоб відкрити бізнес. Також мені здається, що я лінивий (сміється). Ще одна причина – ринок потрібно завоювати швидко, щоб рухатись у Європу.
На що потрібні були гроші при першому запуску? 
Основні інвестиції були у навчання. Потрібно було відправити людей за кордон та навчити їх цій справі. Кожному потрібен був паспорт, віза, оплата курсу, проживання. Я вкладав у кожного працівника біля десяти тисяч євро, і  хвилювався, адже ми не купували рабів, а довіряли на совість. Законодавство України не передбачає відшкодування витрат на навчання, якщо людина порушила умови домовленості.
Загалом інвестиції в карамель невеликі. Я вважаю, що капіталовкладення на сьогоднішній момент копійчані. А рентабельність дуже висока, що дозволяє говорити про великі об’єми. У процесі роботи над Майстернями Карамелі у нас народилась ще одна прекрасна ідея. Але говорити не буду. Я забобонний.
У які прикмети ти вірши? 
Справа не у прикметах. Я не хочу рахувати гроші, які ще не прийшли.
Чому ти вирішив робити фізичне приміщення, а не просто магазин онлайн? Тенденція навпаки показує рух в онлайн. 
Власне через це. Всі йдуть он-лайн, я йду офф-лайн. Наше життя засмічене приладами та інформацією так, що не залишається місця банальним людським емоціям.
Мене ніколи не цікавив інтернет-ринок, незважаючи на його переваги. Онлайн-магазин не подарує дитині радості від споглядання за процесом виготовлення карамелі. А ще чомусь в Україні працює така модель: бачу, що друг займається продажем шин – я теж почну продавати шини. Насправді, слід шукати відмінності від решти. Саме тому ми патентуємо усе, що робимо.
Скільки людей працює у твоєму бізнесі?
Близько ста.
Андрій Дзюбан, Майстерня Карамелі: “Якщо не будеш рухатись вперед, тебе з’їдять”
Ти ще й депутат?
Так, колись був ним. І зараз залишився у політиці. Але політика – брудна справа.
Тобі вдалось реалізувати якісь ідеї чи проекти? Для чого було йти в політику? 
Так, вдалось досить багато реалізувати. Мені здається, що Львів перетворюється на місто, куди хочеться приїжджати. Я долучився до стратегії туризму та IT.
Ти вчився бізнесу?
Як показує практика, люди не вчаться на чужому досвіді. Тому – ні.
Андрію, які твої риси характеру дозволяють тобі бути тим, ким ти є зараз?
Вміння брати на себе відповідальність. Також я вірю, що під лежачий камінь вода не тече. Незважаючи на мою лінь, я чудово розумію, що для реалізації проекту його потрібно робити і робити швидко. Я готовий вкладати, помилятися, падати, вставати, йти далі.
Якщо не будеш рухатись вперед, тебе з’їдять. До того ж, чим далі ти попереду, тим легше маневрувати. Навіть якщо помилився, можна повернутися назад та повторити крок. А якщо увесь час когось наздоганяєш, то не маєш часу помилитися – це забирає  багато нервів.
Ти б хотів, щоб твої діти займалися бізнесом?
Я б хотів, щоб мої діти жили щасливо. Згідно свого розуміння щастя. Банальні речі, але щастя не в бізнесі і грошах. Людина має отримувати задоволення від життя. А все решта – це наслідок.
Андрій Дзюбан, Майстерня Карамелі: “Якщо не будеш рухатись вперед, тебе з’їдять”
Читати ще:
Богдана Павличко, директор видавництва “Основи”: “Книговидавництвом неможливо займатися наполовину”
Оксана Гошва, директор агенцій HOSHVA PR & HOSHVA Digital: “Будь-яку ситуацію можна сприймати як проблему або як кейс”