О проекте и авторе

Ангелина Оверчук Ангелина Оверчук
Привет! Меня зовут Ангелина. Этот блог о людях, которые создают интересные вещи и вдохновляют своими историями жизни. Подписывайтесь!

Богдана Павличко, видавництво “Основи”: “Книговидавництвом неможливо займатися наполовину”



Хто: Богдана Павличко, директор видавництва “Основи”

Де: снідали у aroma espresso bar на Жилянській, 75

 
Ця гостя – справжня крижана королева. Біла шкіра, яскраві червоні губи, гострий розум, лаконічні та чіткі відповіді, заперечує наявність у себе жіночих рис, приймає раціональні рішення – я могла б слухати Богдану декілька годин поспіль. Дана Павличко точно має чим поділитись. Онука відомого поета, активна революціонерка, вона прагне зробити великий внесок у розвиток країни, у людей. Зараз Дана керує видавництвом “Основи”. Багато читає, багато аналізує, слухає, дивиться, захоплюється. 
Богдана Павличко, видавництво “Основи”: “Книговидавництвом неможливо займатися н
Дано, ти вчилась за кордоном. Яка спеціальність?
Я поїхала за кордон, коли отримала стипендію на навчання в United World College. Жила в Італії 2 роки у маленькому селі біля міста Трієст. Потім я поїхала на бакалавр до Брюсселю. Я бакалавр з міжнародних відносин і економіки. Потім на 1 рік я приїхала працювати в Київ, та потім ще на рік я поїхала на магістратуру з державного управління до King`s College у Лондоні. Зараз я в комітеті до відбору стипендіатів до United World College. 
 
Усі ми знаємо, що різниця у підходах до навчання “у нас” та “у них” – колосальна. Але у чому конкретно вона проявляється? 
Це земля і небо. Згідно з програмою IB у студентів не має бути більш 7 предметів, тому вони мають обирати обов’язкові предмети з точних та гуманітарних наук. В Україні ми вчимо 150 предметів, у нас акцент на запам’ятовуванні всього, дуже малий акцент на аналітичне мислення, аналіз. 
 
Але ж існує думка, що “американці тупі та обмежені, а пост-совок супер розумний, бо така система освіти”...
Це такий міф!.. У наших школах дуже працьовиті люди, дуже розвинене вивчення точних наук. Звісно, є плюси в системі середньої освіти, але чому ж тоді в Америці найкращі університети, чому там всі Нобелівські лауреати, а в нас немає жодного? Чому всі хочуть вчитися за кордоном? Якщо американці такі тупі, то чому ми так живемо?
 
Дано, ти зараз сама обираєш дітей до програм навчання за кордоном. Які риси ви цінуєте? 
Перший тур – це відбір по анкеті. Важливе середнє знання англійської мови, ессе, відповіді на запитання, листи від вчителів. Звичайно ми дивимось на оцінки, але ми знаємо, яка система. Тому якщо бачимо, що дитина пише глибоке ессе, може мислити, можливо, має не дуже добру англійську мову, але має потенціал вчитися, то ми її запрошуємо на другий тур. Критерії відбору дуже серйозні, щоб бути максимально об’єктивними. 
 
Ти зайнята в комітеті, ти директор видавництва. Чим ще ти займаєшся? 
Зараз я на революції. Взагалі, моя робота – це моє життя. Книговидавництвом неможливо займатися наполовину. Також я дуже люблю мистецтво. Зараз, звісно, я менше часу приділяю мистецтву. Ну а останні 2 місяці я активно “працюю” на Майдані. 
 
Я з позиції покупця у магазині можу сказати, що у видавничій сфері нині печаль. Мені складно знайти українського автора з дійсно цікавою думкою, гарною мовою, ясною позицією і захоплюючим сюжетом. Ти можеш пояснити, чому так?
За свою видавницьку кар’єру я ніколи не займалася сучасною художньою літературою. Моє видавництво займалося перекладацькою діяльністю класичних творів та сучасних. Зараз ми намагаємося активно працювати з дитячою літературою. Про видавничу сферу в цілому сказати складно, тому що це малий або середній бізнес. Люди менше читають, менше купують україномовну літературу, тому що вартість російськомовної набагато менша (їхні тиражі смішно порівнювати з нашими). Я розумію людей та зовсім не звинувачую їх в тому. 
Богдана Павличко, видавництво “Основи”: “Книговидавництвом неможливо займатися н
А що саме тебе цікавить у культурній сфері?
Враховуючи те, що останні три роки у країні застій, грошей в економіці абсолютно немає, те, що є – уже прекрасно. Є книжковий арсенал, культурні центри, які звертають увагу на молодих художників, тощо. 
 
Ти багато подоруєш, жила за кордоном, цікавишся світовими тенденціями. Поділись власним аналізом – українці далеко позаду від загального рівня світового розвитку? 
Ми ледве встигаємо за ним. Але знаєш, мене бісить, коли люди розумні оцінювати тільки мистецтво. А чому ж ви не оцінюєте хірургічні операції на серці або архітектурний план будівництва мостів? Спробуйте дати свою критичну оцінку цим речам! Але ж ні – у нас всі великі мистецтвознавці. 
 
Скільки у тебе працює людей у видавництві?
Крім мене там постійно працює ще четверо людей. Додатково на кожному проекті працюють фрілансери: редактори, дизайнери, верстальники.
 
Так сталося, що тобі довелося керувати видавництвом досить несподівано. Це було для тебе шоком?
Це був шок і страх. Спочатку я думала, що я багато знаю. Виявилось – що нічого. Уже коли я навчилася справлятися з певними проблемами, то почала зрозуміла, що робити та як працювати далі. 
 
Ти жорсткий менеджер? 
Я не емоційний менеджер. Все можна вирішити спокійно – у цьому впевнена. 
 
А як же жіночі риси?
Я вважаю, що не маю їх. Я не істерична та дуже не люблю істеричних жінок. У мене «холодний розсуд». Я і по життю дуже раціональна. 
 
Як би ти себе описала в трьох словах?
Я дуже раціональна. 
 
Уяви, що зараз ти маєш дітей, чоловіка... Які твої пріорітети? 
Увесь цивілізований світ йде до того, що можна мати і сім’ю, і кар’єру. 
 
Окей, а що, на твою думку, робить саме жінку успішною у бізнесі?
Жінки, які мені імпонують, увесь час йдуть до своєї мети, цілодобово. За них це ніхто не робить, не каже їм «ти молодець». Так робиться кар’єра, так людина стає успішною. І невдачі не змушують їх сумніватись у собі. Це життя. Треба кожен день щось робити, вчитися, робити помилки та знову вчитися. 
Богдана Павличко, видавництво “Основи”: “Книговидавництвом неможливо займатися н
А ти не сумніваєшся в собі ніколи?
Сумніваюсь, але тоді я витрачаю час на сумніви. Я теж роблю помилки, я роблю дурні речі, але як би я вчилася?!
 
Дано, під впливом чого формувалися твої цінності? Як впливає на тебе українське суспільство?
Людина, яка виживає в Україні, виживе всюди. Для мене цінність №1: боротися за свої права та за права людини. 
 
Як ти формуєш коло спілкування? За якими критеріями оцінюєш людей?
Я вважаю, що людина повинна ходити на роботу. Я не хочу вважати себе снобом, я не вважаю, що всі повинні читати Діккенса чи «Економіст»…
 
Ти читаєш «Економіст»?
Так, я читаю, Але, це я читаю. Не всі мої друзі читають, і дай їм Бог здоров’я. Я вважаю, що людина повинна кожен день мати заняття, саме роботу. 
 
Як ти плануєш? Кожного ранку знаєш свої задачі на день? 
Так, я чітко знаю, які є задачі, тому що в мене є підприємство, куди треба ходити та керувати. Постійно є якісь проекти.
 
Твої функціональні обов’язки та задачі стратегічні?
Колись я багато займалася мікроменеджментом. Зараз я максимально стараюся не займатися мікроменеджментом і займатися стратегічним питанням. 
 
Як ти цього досягаєш?
Я шукаю класних людей. Зараз для мене дуже важливо знайти супер дизайнера. Я планую обговорити з ним всі питання за максимально короткі строки, щоб людина працювала самостійно. Я не хочу вмішуватися на кожному питанні. Якщо я втручаюсь, то я неправильно поставила задачу або вибрала неправильну людину.
 
Як ти людей обираєш?
Я обираю людей за професійними характеристиками. Це не повинна бути людина, з якою мені комфортно пити пиво. Мені імпонують працьовиті люди.
 
Називаєш себе бізнес-леді? 
Мені 26 років. Мені здається, що я ще маленька для цього. Я дуже з гумором дивлюся на подібні речі. Просто живу своїм життям, роблю свою роботу. Дещо мені подобається, дещо ні.
 
У якій ще сфері ти себе бачиш? 
Я все життя хочу себе бачити в політичній сфері. Я з цією метою повернулася в Україну, але зараз це неможливо. Зараз не та ситуація. 
 
Чим ти хочеш займатись у політиці? Культура, медицина, освіта? 
Я вважаю, що спеціалізуюся в культурних та освітніх питаннях. Мене хвилюють питання благоустрою міста. 
 
Бувають керівники двох типів: підприємці та менеджери. Ти хто?
Я менеджер. Мене ця роль повністю влаштовує. 
 
Ти дуже конкретна та лаконічна у своїх відповідях. Я уже проінтерв’ювала більше сотні гостей – з подібними рисами – одиниці. Ти виховувала в собі це? 
Це така риса характеру. Я завжди дуже конкретна. Я знаю,що я не знаю, та знаю, що я знаю. Я знаю, що мені треба встати вранці та працювати. Я знаю, що я хочу бути щасливою та успішною. 
 
Я слухаю тебе і просто бачу, як ти можеш у компанії або у дискусії жорстко доводити комусь свою точку зору. Так по-крижаному, невідступно. Це так і є? 
Я дуже жорстка, але я завжди намагаюся підійти з розумінням до інших думок, якщо вони не абсолютно атрофовані. Я часто сперечаюсь, не буду лукавити. Але я ніколи не буду нічого доказувати тому, хто не готовий до суперечки. 
Богдана Павличко, видавництво “Основи”: “Книговидавництвом неможливо займатися н
Як ти обираєш, що будеш читати?
Я люблю non-fiction, мемуари, біографії, художню літературу. Люблю Пола Остера, книжки якого ми будемо видавати. Деякі навіть кажуть, що він може отримати Нобелівську премію.
 
Ти читаєш мемуари, біографії? Скажи, а відповіді на які запитання ти хочеш отримати?
Мене дуже цікавлять історії людей, як вони живуть, як справляються з проблемами, як будують життя, кар’єру.
 
Дано, тобі достатньо інтелектуальної їжі в Україні? Ось я мрію про журнал, у якому можна читати аналітику, але у нас мало журналістів, які можуть це робити. Або констатують факти, або пишуть під замовлення...
Розумієш, якщо у людей не закритий перший рівень потреб по Маслоу, то чому їм прагнути писати високоінтелектуальні аналітичні огляди? Немає ліків в лікарнях. Немає доріг. Немає нормальної освіти. Немає нічого! У країні закривають школи. Люди не вміють писати та складати резюме. Те, що відбувається в Києві, це ілюзія, тому що життя по Україні – це жах та катастрофа. Де взятися тим журналістам? У мене справді болить душа за це все. Тому я безмежно поважаю та схиляюсь перед тими, хто все ще прагне щось робити і РОБИТЬ в Україні! 

Метки: бізнес, Дана, освіта, Павличко