Дмитро Шимків, гендиректор «Майкрософт Україна»: «У мене немає кабінету та столу»

Хто: Дмитро Шимків, екс-генеральний директор «Майкрософт Україна», батько трьох дітей. З 09.07.2014 працює на посаді Заступника Глави Адміністрації Президента України

Снідали у aroma espresso bar на вул. Жилянській, 75

Фото робила Лена Попова
Я запросила Дмитра на інтерв’ю у  facebook. Обожнюю людей, які, незважаючи на високу обійману посаду, не зазнаються, а навпаки – відкриті до спілкування. Година за кавою пролетіла непомітно. Складається враження, що Шимків знає відповіді на усі запитання. 
 
Дмитро у 2011 році був кращим ТОП-менеджером України. А за час його керівництва український офіс компанії також став одним із кращих у внутрішньому рейтингу. Під час революції в Україні (кінець 2013 – початок 2014 року) він взяв відпустку та був на Майдані, прибирав вулиці. Отже, не likом у facebook єдиним. У Microsoft він не має кабінету і навіть столу. Раніше керував відділом продажів, шукав секрет “вічного двигуна”. Про це та нездійснену кар’ру актора читайте нижче. 
Дмитро Шимків, гендиректор «Майкрософт Україна»: “У мене немає кабінету та столу
Дмитре, як ви провели сьогоднішній ранок? Як зазвичай починається день?
Дуже активно. Нам з дружиною потрібно зібрати трьох дітей до школи і до садочка. Після вихідних особливо складно підняти дітей з ліжка. Також зранку у мене був конференц-дзвінок з менеджментом. Зазвичай по понеділках ми зідзвонюємось та розмовляємо один з одним про те, що відбувається у кожному з офісів. Я розказую про те, що відбувається в Україні, перспективи бізнесу та інше.
О котрій ви прокидаєтесь?
Зазвичай сьома ранку. Влітку, коли ми живемо за містом, прокидаюсь о шостій.
Ви досить незвичайна людина. Про вас та ваші досягнення знають всі, але інформації у медіа-просторі про вас не так то і багато. Ви сказали про спорт. Чим саме ви займаєтесь? 
Я бігаю. Ходжу в спортзал. Катаюсь на лижах з шести років. Люблю поплавати, але для цього треба мати басейн. Більше за все люблю бігати. Зараз я вчусь на яхтинг-капітана. Колись займався верховою їздою…
Дмитро Шимків, гендиректор «Майкрософт Україна»: “У мене немає кабінету та столу
Біг – це популярна тенденція. Подіяла і на вас?
 Ні, я бігаю дуже давно. Це прекрасна можливість подумати. Але на жаль, Київ не придатний для бігу.
І для велосипедистів… 
Ще гірше! Я прожив 4 роки в Данії, де повага до велосипедистів є пріоритетною. Я навіть на роботу їздив на велосипеді. Для Данії нормальна погода – дощ та вітер. Але не страшно – приїхав у офіс, передягнувся.
Ви сова чи жаворонок? 
Все залежить від того, в якій півкулі я працюю (сміється). Наприклад, у Сполучених Штатах мені легше працювати зранку. В Україні я люблю працювати допізна. Це погано, але я сова.
Ви з 23 років працювали в Копенгагені. Також були на стажуванні в США. Розкажіть більше. Як ви потрапили на роботу відразу за кордон?
Я мріяв поїхати на стажування за кордон по спеціальності. Знайшов такі опції. Мене приголомшив девіз компанії, де в першому реченні розповідали, як працюють, а решта опису – як розважаються (сміється). Це мене приголомшило. І це насправді було супер: креативна команда, собаки в офісі…
 
Чому ви не залишилися?
Жити та їздити у відрядження/стажування – різні речі. Я сумував за друзями, за Батьківщиною. Україна завжди залишається для мене пріорітетом. Я вірю у її потенціал! Сумно, що багато людей від’їжджають. Але я бачив, що в Україні є люди, яких можна долучати до роботи! Зі своїм другом я створив компанію, яка займалася аутсорсингом. Одним із перших та головних клієнтів була саме та компанія, де ми працювали.
Тоді це була пуста ніша?
Так. І знаєте, у чому різниця між українцями та іншими аутсорсинговими виконавцями? Ми не стидаємося пропонувати альтернативні рішення. В інших країнах люди виконують завдання, які їм треба правильно озвучити. А ми задаємо запитання та пропонуємо кращі рішення.
Дмитро Шимків, гендиректор «Майкрософт Україна»: “У мене немає кабінету та столу
Це був ваш перший підприємницький досвід. Зараз ви менеджер. Це різні ролі. Яка з ролей вам ближче?
По-перше, я так не вважаю. Microsoft дає мені можливість залишатися підприємцем. Компанія дає мені повноваження та ресурси. Так, я менеджер, я не власник, це не моя компанія, але це дуже велика компанія, у якій можна робити щось корисне та дійсно цікаве. Мої повноваження дозволяють мені впливати на процес.
Також візитна картка з іменем Microsoft відкриває багато дверей. Я маю можливість впливати на ті чи інші процеси, які відбуваються у державі. Безумовно, я не створюю додаткову вартість для себе особисто, але вона просто виражається в іншому.
Але чи бувають думки про створення власної компанії? Все-таки ваш теперішній досвід просто колосальний. 
Я над цим працюю, маю певні ідеї. Мене надихає підприємництво. Для мене підприємство – це креатив, це можливість створювати те, що до тебе ніхто не створював. Але, звісно, у зовсім малому стартапі я не зможу працювати. Я зможу приєднатись до якогось стартапу після отримання певного рівня капіталізації. Починати з нуля мені не цікаво. Я це все бачив, бо так само починав роботу в гаражі.
 
Ви кажете, що підприємництво – це креатив? Але ж підприємництво – це велика відповідальність. Вихід із зони комфорту – це завжди стрес. Чи правильно піддавати себе стресу?
Це супер, це драйв. Коли боляче – це дуже добре, тому що тримає в формі. Я завжди намагаюся стимулювати себе та свою команду до більших досягнень. Це розвиток, це рух вперед. Складно, ризиковано, але це величезний діапазон емоцій. Сьогодні ти виграв, а завтра – програв. Підприємництво дає максимальну палітру життєвих емоцій, при чому як в особистому житті, так і в професійній сфері. Ви повинні багато знати. І це краще, ніж «плавати» в одній якійсь точці.
Розкажіть про свої найбільші поразки?
Я завжди емоційно сприймаю будь-яку поразку. З досвідом я не настільки емоційно це виражаю, але сприймаю все одно емоційно. Фейлів було дуже багато: від втрати контракту до втрати людей, до зневіри, до помилок, до витрачених грошей та непорозуміння. Але будь-який фейл – це мій шанс навчитися чомусь. Перші 30 секунд я починаю себе жаліти, шкодувати… Не вірю, що можна програвати із задоволенням. Потім я аналізую. А далі – роблю те, що від мене залежить.
Де межа між аналізом та хворобливою рефлексією? У вас було таке, що ви надовго зациклювались на чомусь?
Так, звичайно. Це нормально. Знаєте, вічний двигун зробити неможливо. Але Паризька Академія Наук до певного моменту приймала всі записи та звіти тільки для того, щоб показати людині, де вона помилилась.
Дмитро Шимків, гендиректор «Майкрософт Україна»: “У мене немає кабінету та столу
Чи траплялись із вами моменти зневіри? Коли ви думали, що уже час здаватись?
Я дуже впертий. Я здаюсь в останній момент. Всьому можна навчитися.
Ви закінчили Львівський Політехнічний Інститут. Чому саме технології? Чи обирали поміж іншими спеціальностями?
До десятого класу я планував поступати в театральний. Я не хотів бути науковцем, а  планував бути актором: професійно цим займався багато років. Хотів поступати в Москву, але потім мене відмовили. Театральне мистецтво дає дуже багато переваг: я вивчав сценографію, режисуру. Паралельно я вчився в школі та мені дуже подобалась наука. Я постійно брав участь в олімпіадах. Мене запрошував технічний вуз Москви, але я не мав коштів, щоб там жити. Потім я намагався поїхати вчитися до США. Мав запрошення від Стенфордського університету – вони пропонували оплатити 50% навчання – але інші 50 –  були також непід’ємною сумою для моєї родини.
Хто за професією ваші батьки?
Інженери. Мама працювала у військовій частини на будівництві, тато – науковець. Зараз працює в Академії наук. Я дуже шаную науку.
Дмитре, Microsoft продає дорогі продукти в Україні, де багато людей живуть за межею бідності. Чи це має сенс? 
Я можу з вами сперечатись. Ви дивитесь офіційну статистику доходів. І у цих документах доходи українців мізерні. Але якщо врахувати чорний сектор економіки, ви побачите, що рівень доходів вирівняється з іншими європейськими країнами.
Але найбільша неповага до інтелектуальної власності серед інших країн – теж в Україні. Парадокс, але найвища вона серед тих людей, які здатні на це впливати. Наша основна стратегія направлена на розвиток та освіту. Ми вчимо, що за музику, яка грає у ресторані, теж треба платити. Як і за стільці, столи, молоко для латте. Ми за те, щоб інтелектуальну працю теж поважали.
Зверніть увагу на те, як наші співвітчизники ставляться до митців, інженерів, медиків… Бути інтелектуально освіченою людиною набагато складніше, ніж прибирати вулицю, наприклад. Кожен може прибирати вулицю, але не всі можуть намалювати картину. А в Україні, на жаль, немає поваги до підприємництва. Була знищена повага до митців, до творчості. Митці у США – поважні та відомі люди. А у нас?..
Ви кажете, що в людей є потенціал створювати. Але чому це не відбувається?
У Microsoft ми боремось не тільки за власне авторське право, а за авторські права загалом! Я вважаю, що коли музикант почне отримувати гроші за те, що його музику використовують у ресторані, він буде вважати за потрібне працювати далі, створювати. Нині творчі професії не є комерційно вигідними. Тому молодь прагне бути юристами, економістами. Мало хто скаже, що прагне бути інженером, художником або підприємцем.
В модель якої країни ви вірите?
Якщо говорити про ставлення до людей – це Скандинавія. Що стосується бізнесу – це Штати. Але ідеалу немає.
Процес трансформації нерозривно зв’язаний з рівнем освіти. У вас троє дітей. Де вони вчаться? 
В Україні. Але вищу освіту здобуватимуть у Англії або Америці. На сьогоднішній день університетська освіта в Сполучених Штатах – найкраща освіта в світі. Це середовище, у якому хочеться вчитись. Там є освіта, є можливості, є наука. Там можна експериментувати та створювати власне підприємство.
У одному з інтерв’ю ви сказали, що у своїй компанії ви польовий гравець. Тобто, зайняті в операційних задачах?
Ні, тільки у стратегічних та операційних задачах, які вимагають моєї присутності, мого втручання. Моя функція полягає в тому, щоб забезпечувати певний рівень контролю, а не займатися мікроменеджментом. У мене навіть немає кабінету та столу.
Дмитро Шимків, гендиректор «Майкрософт Україна»: “У мене немає кабінету та столу
Ви вірите в людей? Даєте їм свободу?
Абсолютно. Я вважаю,що люди повинні мати можливість приймати рішення та нести за нього відповідальність. Їм треба давати можливість робити помилки. Звичайно, не 10 раз поспіль.
Ви вірите в зовнішню мотивацію?
Так, але вона здувається. Людей можна мотивувати, але для цього треба створити середовище, яке буде їх надихати. Треба звертатися до особистих бажань людей.
Як ви виховуєте дітей? Ви їх критикуєте чи хвалите?
Це конфліктне запитання у нашій сім’ї (сміється). Я знаю, що дітей треба надихати, та за природою я дуже критичний. Але сучасна молодь потребує більше похвали. Я це розумію і працюю над тим, щоб міняти власну поведінку.