Хто такий KrusKrus і чому у 25 років він став радником міністра інформполітики

Хто: Олександр Барабошко, блогер Krus, нині радник міністра інформаційної политики Юрія Стеця
Де: aroma espresso bar на Жилянській, 75
Фото: Лена Попова
Дивні речі трапляються у політичному житті України. Певні можна пояснити. Інші – назавжди загадка. 24 лютого відомий блогер Олександр Барабошко (KrusKrus) якраз у день свого 25-річчя був призначений радником міністра з питань інформаційної політики Юрія Стеця. Шквал привітань і критики линув у бік молодого тепер уже політіка. «Класно!» – кричали одні. «Геть таких з влади!» – кричали вже інші. Що насправді сталось? Коли блогери стали політиками? Як взагалі певний «Крус» став таким популярним і впливовим? І що ж буде радити блогер із волинським акцентом міністру? Я вирішила швиденько дізнатись.

Крус, Олександр Барабошко

Саша, тепер ти публічна особа. Давай знайомитись. У мережі ти дуже активний та пафосний. Зараз же переді мною сидить сором’язливий та ледь не зашарілий хлопець. Онлайн Крус – це твій образ?
Так. Мені навіть часто пишуть повідомлення з проханням «попуститись».

З чого почався твій «зірковий» шлях?
Будучи ще студентом КПІ я завів профіль «СтудКомпані» у ВКонтакті для того, щоб рекламувати різні університетські події. Я залучив декілька тогочасних лідерів думок, від яких також транслював «ексклюзив». Так сформувалась досить велика спільнота. Через певний час я вийшов за рамки факультету на рівень університету. І «СтудКомпані» стала основним джерелом отримання інформації для студентів.

У той момент я зрозумів, що механіка популяризації переносна і може працювати на інших ресурсах також. Почав будувати власну медійну історію. Тим більше, що інтернет має величезну перевагу – приховує всі твої страхи і комплекси. Півроку роботи дають прекрасний результат.

Піки моєї популярності припадають на різні моменти. Зараз у черговий раз я розширив рамки своєї аудиторії через новини з призначенням. Попередній пік був під час революції.

Які критерії успішної медійної історії?
Є два фактори: щоденна робота та удача – коли ти у потрібному місці та потрібний час «встряв» в успішну історію. Звісно, треба ще вміти з цього згенерувати інформаціний привід…

Що ти вкладаєш у щоденну роботу?
Банальний фоловінг і спілкування.

Тобто суть не в тому, що ти супер цікава та унікальна особистість?
Кожна людина цікава по-своєму. Але я, нічим особливо не вирізняючись, побудував свою історію за рахунок щоденної праці.

Читати ще: Ольга Бєлькова, народний депутат: “Я ніколи не мріяла бути політиком”

Крус, Олександр Барабошко

Ти мав досить неоднозначний досвід технічного кандидата на виборах у Одесі. Розкажи про це.
Ця кампанія з самого початку була з ризиками репутаційних втрат.

І ти йшов на це свідомо?
Так. Я часто дивлюсь на себе з боку. І навіть речі, які часом виглядають дико, робляться не просто так, а цілком спрямовано. До прикладу, моя рубрика «недільних фото для дєвочєк» була спробою самоіронії. Або ж моя мова: я можу спілкуватись чистою українською, але мій суржик – частина мене. Хоча спочатку це була проблема. Я думав, як над нею працювати. А у результаті перевів у родзинку.

Давай продовжимо про Одесу.
Я займаюсь політичним PR з 2012 року. І працював з дуже жорсткими, просто «адовими» політиками. Справа лишень у тому, що це була непублічна робота. А вибори в Одесі були публічними. Тому багато хто мені ними дорікає. Якби ж вони знали, якими речами я займався до цього, то маска Маріо здалася б їм анекдотом.

То як же сталось так, що тепер ти радник міністра?
Знаєш, мені самому ще складно це зрозуміти і прийняти. Вчора був просто шквал позитиву і негативу. Я розумію, що аудиторії так само складно це прийняти як і мені. Мабуть, я би теж так реагував на призначення 25-річного хлопця на цю посаду.

Але я розумію свою відповідальність. Якщо раніше я міг дозволити собі працювати з такими «мутними» історіями як Одеські-Маріо-вибори, то зараз на цьому ставлю крапку.

Крус, Олександр Барабошко

Як відбувалась процедура призначення? Коли ти дізнався про нього?
Спочатку я як і всі критикував Стеця. Взагалі я вважаю, що будь-яку людину треба критикувати, якщо є за що. Але і треба не забути похвалити за досягнення (якщо є).

Критикувати можна лиш після того, як люди мали змогу зробити краще, та не зробили. Тому я вирішив написати міністру у facebook про cвої бачення і пропозиції.

Очіував, що повідомлення залишиться без уваги, але Стець мені відповів і організував зустріч зі своїм помічником. Потім була зустріз з самим Юрієм. Мабуть, йому сподобалось те, що я говорю, і через певний час до мене почали звертатись за консультаціями.

Наприклад?
До річниці трагічних подій готувались банери соціальної реклами. Я брав участь у розробці. Шоком стало те, що буквально ввечері ми визначились з макетами, а через 2 дні я уже побачив їх на сітілайтах.

Це була безоплатна робота?
Чесно кажучи, про варіанти оплати я навіть не думаю і не думав. Я навіть не знаю, чи будуть мені платити зараз. Не знаю і про те, як буде розвиватись процедура далі.

Але ж коли було саме призначення?
Мені написав заступник міністра, запропонував посаду. Я порадився з друзями і вирішив, що поки не спробую – не дізнаюсь. І погодився. Скинув резюме і через тиждень побачив інформацію про своє призначення на сайті.

Що далі? Коли ти заступаєш на роботу?
Справа у тому, що з міністерством інформполітики не так, як з іншими. Немає старого міністерства, куди прийдуть нові люди, сядуть у кабінетах і працюватимуть. Навіть спостерігаючи недовго за роботою міністерства зсередини я зрозумів, що всі зайняті адміністративними та бюрократичними процедурами, багато працюють, але стратегічних зрушень не видно.

Читати ще: Леся Оробець, народний депутат: “Кличко хороший, але я краща”

Крус, Олександр Барабошко

Саша, розкажи, у чому цінність блогерства? У медіавазі чи грошах?
Виключно у соціальному капіталі. Я займався різними проектами, деякі мені взагалі не подобались. А блогерство було тією віддушиною, яка приносила задоволення, але не гроші. Мені взагалі смішні блогери, які називають себе такими не маючи навіть 10 тисяч ауидторії.

Але я думаю, що кожен повинен намагатись стати номером 1 у своїй сфері. Дивно, чому журналісти, які роками працюють у професії, не розвивають свій бренд. Знаєш, про мене пишуть «популярный киевский блогер». Я став ним, не будучи популярним. Я сам придумав цей ярлик і просунув його акцією, що з’їм свій пост у facebook.

Будь-яка медійна історія має два боки: з одного дівчата пишуть тобі привітання на грудях, а з іншого – заливають брудом.
Мабуть, я неправильний, але дуже люблю негатив. Якраз в історію з Одесою я влився у тому числі за ради епатажу. Мені було цікаво, чи вдасться вилізти з репутаційної кризи після того, як ти ходив у клоунській масці Маріо. Минув буквально місяць – ніхто уже не згадував про вибори.

Можливо, у тому проблема українців, що вони швидко забувають негатив?
Складно сказати. Для себе я визначив, що немає поганого PR, а є неправильна реакція. Якби я був істеричною дівчинкою, то за вчора б уже зійшов з розуму. Адже мені писали негатив люди, які взагалі мене не знають!

Чи було таке, що твоя робота йшла в розріз із твоїми цінностями?
Коли мова іде про політику, майже все суперечить цінностям. Єдиний варіант – ти отримуєш грант на діяльність від американського посольства і знаєш, що весь такий чесний займаєшся гарними справами.

У решті політичних проектів я для себе визначив так: “У сортах г%№!на не розбираються». Якщо ж мова йде про антиукраїнські настрої, я жорстко фільтрую такі запити.

Слухай, але ти тепер теж частина української політики…
Так =)

Як твої батьки ставляться до політичної діяльності?
Сподівався, що ніхто не покаже мамі відео з Одеси… Але вона розуміє, що я несу відповідальність за свої дії.

Це початок твоєї політичної кар’єри?
Не впевнений. Я не ставлю такої цілі, але все може бути. Та і взагалі – мені тільки 25 років! (сміється)

Для чоловіка це не серйозний вік?
Так, але до 27 років точно потрібно купити квартиру!

Як оцінюєш свої шанси?
Щороку повинен відкладати не менше 100 тис грн і поки що це вдається.

Саша, що тебе мотивує?
Я постійно порівнюю себе з людьми власного віку і дивлюсь, чого вони досягли за життя. Звісно, є небагато заздрості, але більше стимулу.

Яку б одну пораду ти дав читачам, щоб досягти успіху?
По-перше, прочитати три книги про те, як заробити мільйон! (сміється)
А якщо серйозно, то крім щоденної праці не винайдено кращого варіанту!

Крус, Олександр Барабошко

Читати ще:

Дмитро Шимків, Заступник Глави Адміністрації Президента України, екс-генеральний директор «Майкрософт Україна», батько трьох дітей: «У мене немає кабінету та столу»

Андрій Оністрат, банкір: “Навіть якщо щодня їздиш на велосипеді, все одно іноді падаєш”

Лідія Білас, IDS Group Ukraine: «Люди у команді повинні були віддані компанії, а не керівнику»