Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умовою успіху”

Хто: Павло Шеремета, Президент Київської школи економіки та заступник Голови Глобальної ради з питань України Всесвітнього Економічного Форуму. Викладає стратегію і лідерство у провідних бізнес-школах багатьох країн Східної Європи та Азії і є позаштатним радником міського голови Львова з питань стратегії розвитку. Павло вів економічну програму “Вільні Люди” на Телеканалі Тві і пише регулярні колонки для журналу Forbes Украина.

Де: партнер сніданків Aroma Espresso Bar на Жилянській, 76

Фото: Лена Попова

Сьогодні у гостях проекту незвичайний гість. Чому? Тому що його професію з першого погялду ніяк не назвеш надихаючою, адже ми звикли, що про натхнення говорять художники чи письменники… Публікуємо розповідь за сніданком з Павлом Шереметою про те, у чому різниця між Україною та світом, якою повинна бути освіта та що заважає керівникам рухатись вперед.  

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Мій ранок починається о 6.45. Перше, що я роблю, вмикаю музику на всю хату. Звичайно, якщо діти встали=) Друге, що я роблю, це снідаю. Це можуть бути сніданки з клієнтами чи діловими партнерами. І хочу вам сказати, що для мене сніданки з партнерами — прекрасний показник того, чи варто далі працювати, адже якщо людина готова о 8.30 зустрітись та спілкуватись на серйозні теми, то я відчуваю серйозність намірів та відповідальність! А о  9.45 я уже на роботі: абсолютно не сонний та готовий плідно працювати.

Я з лікарської сім’ї. Всі мої рідні дуже хотіли, щоб я йшов у медицину, поступав до медінституту. Але випадково до рук мені порапила книга з політекономії, та прочитавши її я раптом відчув, що для мене це важливо, що це моє. Моя мама була дуже засмучена, тому що я порушив сімейну традицію. Тоді я їй відповів, що я буду лікувати компанії. =)

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Коли я повернувся в Україну з Малайзії, мені ще 2-3 місяці приходили листи з питаннями, чи я вже звик до цього життя. Питають, чи є в мене культурний шок, пропонують зустрітися, кудись мене витягнути. Але чому я маю звикати, якщо Україна — це і є моя країна. Ранки різнились лиш тим, що у нашій квартири у  Малайзії була швидкість інтернету 1 Мбіт в секунду, коли було 1,5 Мбіт, ми вважали, що це велике щастя, але я все одно не міг вмикати музику онлайн, як я люблю! А коли я повернувся до України і побачив, що в моїй міській квартирі швидкість становить 25 Мбіт в секунду, мій культурний шок пройшов відразу =)

Чи в Україні гірше, ніж за кордоном? Знаєте, кожен з нас може впасти у стан, що все “прикро” і погано. Але зрозумійте правильно,  мені завжди комфортно в цій країні: і колись, і зараз. Питання треба ставити по-іншому. Забудьте формулювання: “Чи мені тут добре?” Щоб було добре, треба розуміти, що за певний період часу ти зробив максимум з того, що міг зробити.

Іноді мені здається, що я та більшість моїх співвітчизників живемо в різних країнах.

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Ось ви знали, наприклад, що у слов’янських людей є певні проблеми з мімікою — вони дуже рідко посміхаються. Якщо до нашої людини всміхнутися, вона дуже рідко усміхається у відповідь з першого разу. У Росії треба усміхатися три рази, щоб побачити посмішку у відповідь. А от у Малайзії сміються відзразу — це тепла тропічна нація. Тож нам важливо розвивати у собі уміння посміхатись зранку.

Освіта – це і процес, і результат, тому що в процесі освіти ти починаєш відкривати нові горизонти.

Чи потрібна академічна освіта? Я знаю декілька прикладів. Один мій друг навчався в Кембріджі та здавав макро- і мікроаналіз математизовано — там переважно формули. Професор сказав йому таку річ: “Формули можете не писати тільки, якщо ви — Джон Мейнор Кейнс” (це єдиний випускник Кембріджу, який здав цей предмет без формул, просто словами).  По-друге, я знаю декількох українських бізнесменів, дуже успішних і багатих, які надзвичайно потужно вчаться зараз, тому що мають багато запитань перед собою!

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Досягнення цілі не є достатньою умовою успіху. Для себе я успіх визначаю таким чином: я лягаю спати і знаю, що цей день я відпрацював. Багато речей вдалось і перейшло на новий рівень. Навіть якщо не все вдається контролювати, я розумію, що взагалі день був вдалий, і я виклався.

Я завжди прагну бути ближче до результату. Якщо я консультую компанію, то ми одразу оговорюємо, що ми маємо досягнути протягом перших шістьох місяців. Коли я працював у Малайзії, то ми взялись за  реальні національні проблеми, які вирішувалися з нашою допомогою протягом 6 місяців.

Я був трошки залучений у Львові під час підготовки до Євро-2012. Є думка що Львів був найкраще підготовленим містом під час Євро-2012 взагалі. А знаєте чому? Тому що міський голова підійшов до питання стратегічно і розумів, що підготовка — це не тільки гарний стадіон і аеропорт!

Я не люблю слова “приречений”. Дуже часто це слово вживають в словосполученні «приречений на успіх». Коли так говорять, людина перестає працювати, бо вона знає, що все одно буде успішною.

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Я  уникаю людей, які кажуть, що немає і не буде нічого нового. На щастя, у моїй організації є люди, які знають і кажуть, що життя класне. Я даю їм багато можливостей, щоб це побачити, щоб хотілося зробити щось нове, щось нетрадиційне.

Щоб рухатись вперед і компанії, і окремій людині потрібно визначити і усунути свої точки болю. Коли я консультую компанію, це саме те, що ми робимо в першу чергу!

Надихати керівників на зрушення? Ні, я не психолог, я — економіст. Але методологія змін, яку я використовую, сама по собі є надихаючою!

Для України я перфекціоніст, а для інших країн ні.

Так, мені подобається концепція “блакитного океану”. Чи реальна вона у дії? В травні 1999 року я став деканом Києво-Могилянської бізнес школи. Моя зарплата складала 60 доларів і я мав у розпорядження 800 квадратних метрів порожнього поверху. Я з дому приніс комп’ютер, а з третього поверху “позичив” стіл і стілець. Звичайно, я міг піти працювати туди, де було багато співробітників, та багатомільйонні проекти, це був би звичайний шлях. Але я не хотів повторювати цього. Галузь бізнес-освіти була така собі, фінансових  і людських ресурсів у Школи не було взагалі. Про те, що наш шлях назвали б стратегією “блакитного океану” я дізнався згодом. Однак незважаючи на те, що ми з моєю командою майже з нуля створили Школу і досягли вершини у рейтингу українських бізнес-шкіл, з 2010 року ми всі є “персонами-нон-ґрата” у нинішній Києво-Могилянській бізнес-школі.

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Гарно кажуть китайці: «Наші вороги шліфують наш характер».

Найгірше, коли керівництво компанії гордівливе. Як говорить один мій знайомий: “якщо я стикаюся з випускниками Гарвардської бізнес-школи, я подвоюю ставку і потроюю час, який потрібен для виконання цього проекту.” Тому, що вони мене не чують, їм це нецікаво. Вони чують тільки себе. Але треба ясно розуміти, що “після гордині йде руйнування”.

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово

Моя улюблена притча: 

«В монастир приходить вчена людина. Людина одразу починає розказувати все те, про що вона читала. А якщо прийняти до уваги, що це монастир буддійський, то вона каже, що Будду уже всього вивчила і перечитала.

Увесь цей час монах його уважно слухає, не перебиваючи, а потім починає наливати собі чай, який згодом проливається з чашки та зі столу! Але монах не зупиняється, доки його відвідувач не починає кричати: «Годі! Що ти робиш, чай переливається!». На що монах відповів: «Ця чашка — це ти. Я не знаю, навіщо ти прийшов. Адже ти повен до країв. Уже немає куди налити».

Коли до компанії приходять азіати, вони свої можливості трохи зменшують, щоб було куди «налити». На відміну від них, багато наших спеціалістів приходять в бізнес як нарциси, вони не дуже слухають і придивляються.

У негативно налаштованої людини запитайте: “Чому в нас погане життя?!” У нас немає зараз війни, розрухи, голоду. У порівнянні з попередніми поколіннями в нас чарівне, прекрасне життя! Все круто, ми навіть на це не заслуговуємо!

Павло Шеремета, Київська школа економіки: “Досягнення цілі не є достатньою умово